Великий син великого народу

07.03.2014

Великий син великого народу

 Живи, поете, в бронзі, і в граніті,
Живи, поете, в памяті людській,
Живи в піснях, живи у «Заповіті»,
У слові праведнім, у славі віковій
Л. Дмитренко

Щовесни на початку березня в нашій державі вшановують пам'ять Великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка.

Кожен великий народ має свої знакові постаті. Такою постаттю для нас, українців, є Тарас Григорович Шевченко. Він був і залишається справжнім митцем, людиною незвичайної долі і надзвичайного таланту, що здобула світову славу. А його поетичне слово – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини.

Вся творчість великого Кобзаря зігріта палкою любов’ю до Батьківщини. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.

Духовну велич і красу народу Шевченко підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Ім’я його стало символом нашого народу.

200 років минуло від дня народження Великого Кобзаря – славного сина українського народу, але й сьогодні його слово живе між нами. Шевченко – це наша душа, наша мудрість, наша сила. Які б нещастя і муки не випали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо з ним буде Шевченко та його слово. Він завжди підтримував і підтримуватиме нас, додаватиме наснаги. Тож нехай «Заповіт» Великого Кобзаря стане заповітом для нас у справі збереження мови народу, звичаїв, пісень. Нехай вогонь його душі запалить у наших серцях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі, свого народу.

Тарас Шевченко був і залишається зі своїм народом, з Україною, він навічно оселився в серці кожного з нас.